Палеоліт

Коли людина відчула потребу творити прекрасне? Щоб зрозуміти це спробуємо заглибитись в історію людства...

Уявімо собі велетенські сходи, що губляться у темряві віків. Покоління людей, змінюючи одні одних простують цими сходами з минулого у майбутнє.

Зійдемо нашою уявою сходами епохи вниз. Зупинимось у прадавньому часі, на першій сходинці - "Дитинстві людства".

Залишився позаду звичний нам світ. З повсякдення електрики, комп’ютерів, телебачення та космічних польотів ми перенеслися у глибоку, сиву давнину.

Погляньмо на світ нашого далекого предка – світ первісної людини.

Велична, незаймана, грізна природа... Непрохідні ліси, повні звіра та птаства. Бурхливі ріки та чисті, як сльоза, озера.

Лише недавно відступили на північ льодовики. Після них залишились нагромадження валунів, „пошарпані”, роздовбані стихією, скелі. Біля підніжжя однієї із скель, оточеної густими чагарниками – вхід у печеру. Це домівка племени мисливців, рибалок, збирачів природних дарів: ягід, плодів, їстивних корінців. Такі місця сучасні вчені називають ”зупинками” первісної людини.

Печера – глибока і темна. Її кам’яні стіни та стеля відбивають мерехтливі відблиски багаття. З пошаною та містичним поклонінням підтримують печерні жителі вогонь. Він дарує тепло, відлякує хижаків та допомагає готувати невибагливу їжу. Навколо - речі щоденного вжитку. Серед них ми не побачимо жодного металевого предмета. Первісна людина ще не навчилась видобувати і обробляти метали. Все чим вона володіє зроблене з того, що дарує їйматінка Природа. Одяг і постіль – це шкіри вбитих на полюванні звірів. Рибальські знаряддя – кістки, ріг, жили тварин, висушені та звиті пагони рослин. З кори та, виліпленої руками, глини зроблений посуд. І безліч виробів з каменю...

Ми з вами опинились у найвіддаленішому часі і найдовшому в історії людства періоді. Цей період називається "Кам’яною добою".

Камінь! Перший матеріял, який почала обробляти печерна людина. Розколений та загострений він перетворився у зубила, ножі та різці. Приладнаний до палиці камінь став інструментом: сокирою або молотом, грізною зброєю–списом. Камінь – помічник у роботі, охоронець на полюванні і у подорожах, але невже тільки для практичного вжитку використовувала первісна людина камінь?

Спробуємо у своїй уяві уважніше розглянути місце зупинки печерного жителя, людини кам’яної доби. Ось, у кутку печери, витесана з м’якого пісковика, фігурка жінки-берегині (рис. ). Поруч виліплена величезна глиняна брила, одягнена у шкіру ведмедя (рис. ). Які почуття викликають вони у душі печерного жителя? Чим вони є для нього? Невже просто замаскованим створінням? А може це духи - повелителі?... Тотеми?*...

Глибока пошана до Природи панує у печері первісного мисливця...

На рівній площині кам’яної стіни - відбитки рук нашого предка, обведені червоною охрою(рис. ). На иншій стороні стіни – вирізані та висічені кремнієвим різцем переплетення ліній (рис. ). Приглядаємось до них уважно і, о диво! Впізнаємо контури велетенського волохатого мамонта (рис. ), жінок (рис. ), звірів (рис. ). Ще одна кам’яна стіна – стрімкі олені та козулі (рис. ). А в глибині печери – постать мисливця та могутнього бізона (рис. ).

Фантастичні брили, валуни, уламки скель змушують нас дивуватися, захоплюватися побаченим.

Свідками чого ми стали? Наш далекий предок намагається в камені і на камені висловити свої почуття, передати свої враження. У кам’яних фігурках, у зображеннях на скелі ми бачимо не просто об’ємні форми чи висічені лінії. Це художні образи, відображення внутрішнього духовного світу первісної людини.

Неначе кам’яні листи з минулого, вони викарбовані нашими пращурами мовою рисунку (рис. ), висічені пластичною, об’ємною мовою у камені (рис. ), на кістці (рис. ), рогові (рис. ), зашифровані магічною мовою у ритуальних предметах – чурингах* (рис. ). Ці листи є частиною велетенської кам’яної книги. Первісні люди не знали писемности, але прагнули розповісти нам про свої переживання, мрії та вірування.

Доторкніться до цих, закарбованих та закодованих у камені, листів своєю уявою. І ви опинитесь біля витоків найдревнішого мистецтва.

Гортайте листи кам’яної книги, піднімайтесь по сходах епохи і пізнавайте світ людини, її історію, її творчість.

Сходи, якими ми мандруємо у кам’яній добі, простяглися з глибини віків у наші дні. І кожна сходинка – це певна епоха, прикрашена шедеврами мистецтва.

Терпеливо ступайте цими сходами. Зупиняйтесь перед творами митців, пізнавайте та насолоджуйтесь їх мистецтвом. Воно прекрасне, вічне та безконечне, як і саме людство. Адже мистецтво печерної людини - у наскельних рисунках і кам’яних фігурах з печер Альтеміри, Ляско, де Гома. Воно викликає у нас таке ж хвилювання і захоплення, як живопис, як славнозвісні скульптури Мікеланджело, Родена, Поль-Гогена, Леонардо та Пікассо.

У 1879 році селянин-мисливець, розкопуючи нору лиса в іспанській провінції Сантандер, натрапив на підземний хід і опинився в печері. Однак не йому, а іспанському археологові Марселену Саутуолі завдячуємо ми відкриттям справжніх скарбів цієї схованки. Саме Саутуола виявив там сліди присутності первісної людини і знайшов на стінах рисунки чорною фарбою.

Композиція, що відтворює найбільшу кількість малюнків у взаємному розташуванні тварин на стінах "великої зали" печери Альтаміра (Кантабрія, Іспанія).

Та не сподіване і чудесне ще чекало його попереду. Одного разу дослідник узяв на розкопки свою маленьку доньку Марію. Дитина легко пройшла в глиб низької печери, і звідти донеслись її звернені до батька слова, що стали знаменитими й облетіли весь світ: "Торос, пінтадас торос!" (Бики, намальовані бики!). Дійсно, все низьке склепіння вкривали пишнобарвні зображення биків, сповнені динамічної, живої сили. Так в іспанській Альтамірі вперше було відкрито печерний живопис людей доби палеоліту.

Нічого подібного дослідники діяльності первісної людини ще не зустрічали. Вимерлі в Європі бізони були зображені надзвичайно майстерно, зі знанням натури, у такій кількості, що ставало зрозумілим: тут працював упродовж дуже довгого часу цілий загін художників. Економними, сміливими, впевненими штрихами у поєднанні з великими плямами фарби була передана монолітна, потужна фігура звіра здивовижно точним відчуттям його анатомії та пропорцій.

Розписи Альтаміри були такими багатими та промовистими, що відомий дослідник палеолітичного мистецтва Кюн назвав їх Сикстинською капелою Кам'яної доби.

Проте знайшлося чимало скептиків, які стверджували, що блискучий у своїй художній досконалості печерний живопис Альтаміри не міг належати одягненим у звірині шкіри і озброєним кам'яними знаряддями первісним мисливцям. Кому тільки не приписували авторство печерних шедеврів: згадували і греків, і римлян, і готів, підозрювали у містифікації сучасних художників...

Однією з найбільш поширених та неоднозначних гіпотез походження первісного мистецтва є його зв'язок з ритуалами або духовною концепцією. На рисунку репродукована деталь одного з биків, зображених людиною в натуралістичній манері на стінах печери Ласко. Деякі вчені вважають можливим культовим приміщенням цю печеру Монтиньяк, Дордонь, Франція.

Наскельний живопис печери Ласко. Двоколірне зображення коня і бика знаменитої печери Ласко в Монтиньяку (Дордонь, Франція), в якій знаходиться один із найвидатніших ансамблів печерного наскельного живопису. Розписи, які покривають стіни цієї святині, були виконані на різних етапах палеоліту, хоч їх більша частина датується періодом оріньяк-перігор. Тут можна побачити биків, коней і європейських оленів, але вже не зустрічаються ні північний олень, ані мамонт.

Та ретельне дослідження розписів довело їх справжню стародавність. Було встановлено, що рисунки виконані не сучасними фарбами, а мінеральною натуральною вохрою, виходи якої виявили у грунтах самої печери. Окрім того, дослідники знайшли у підземній криївці кам'яні палеолітичні знаряддя, а разом з ними кістки вимерлих печерних ведмедів.

А крапку у запеклих суперечках навколо альтамірських шедеврів поставили знахідки на південному заході Франції та півночі Іспанії інших печер і гротів з наскельним живописом доби верхнього (пізнього) палеоліту. Тепер кожен шанувальник печерного мистецтва знає їхні назви. Ля Мут із зображеннями диких козлів та коней; Фон де Гом, де поряд з мамонтами та бізонами первісний художник залишив дивовижне за майстерністю зображення оленя, що пасеться; Ніо з неперевершено динамічним рисунком пораненого бізона; печера "Трьох братів", що зберігає серед намальованих один поверх іншого коней, биків, ведмедів, дивне і незрозуміле зображення напівзвіра – напівлюдини; Кастильйо, де на кам'яних стінах видно обведені фарбою людські долоні – перші спроби нашого далекого предка заявити: "Ось – я!"; Комбарелль, яка подарувала людству рисунки північних оленів та вовків...

У 1940 році біля містечка Монтиньяк, на південному сході Франції, групка учнів місцевої школи, шукаючи підземний хід до сусіднього середньовічного замку, потрапила до печери, зі стін якої на них дивились якісь велетенські звірі, що ніби дихали впевненою, готовою перейти у лють силою. Так було відкрито печеру Ласко, у якій фігури биків, диких коней та бізонів виконані з такою вишуканою експресією, що про них часом говорять як про експресіонізм Кам'яної доби.

У Ласко вперше зроблена спроба зобразити масову сцену з загадково складним сюжетом.

Поранений списом, стікаючи кров'ю, бізон стоїть над поваленою людиною. Людина, на відміну від могутнього звіра, намальована схематично, ніби по-дитячому невміло. Але сама сцена загибелі бізона і мисливця, що, мабуть, його поранив, передана первісним художником із надзвичайними трагізмом та динамікою.

Печери-сховища палеолітичного живопису найбільш поширені у так званому франко-кантабрійському регіоні. Це сусідні з Піренеями території Франції та Іспанії. І спершу висловлювалися припущення, що тільки тут, як спалах блискавки у пітьмі, виник у мадленському періоді палеоліту феномен печерного живопису. Виник, аби ніде більш не повторитись. Та зусилля дослідників довели інше. Були знайдені настінні зображення в печерах на півдні Італії (грот Романеллі, острів Леванцо), рисунки на скелях по інший бік Середземного моря, в Африці. Нові центри палеолітичного мистецтва відкрили і у Східній Європі – в Польщі, Чехії. В Україні виявлені вигравірувані зображення мамонта на скелях Кам'яної Могили. У 1959 році за тисячі кілометрів від Піренеїв, на Нижньому Уралі відкрито Капову Печеру з написаними світло-червоним кольором фігурами семи мамонтів, двох носорогів та трьох коней. І нарешті, у 1966 році в самому центрі Азії, на стінах печери Хойт-Ценкер Агуй, у монгольському Алтаї, вчені виявили пишнобарвні контурні зображення биків, козлів, страусів та звірів із бивнями, як у слона.

Вражаюча подібність стилю з шедеврами Альтаміри та Ласко, хвилюючий творчий діалог первісних художників, які, звичайно, не могли ні спілкуватися між собою, ні запозичити щось один в одного!

Печерний живопис, який з'явився у такому досконалому, зрілому вигляді, став вершиною палеолітичного мистецтва. Та минали віки і тисячоліття, змінювались умови життя первісної людини. І попереду її чекала нова доба – доба мезоліту та неоліту, зі своїм самобутнім і неповторним мистецтвом.

Ростислав Михайлюк